Список статей Следующая статья Назад Оружие и Охота 2007, №7.
	Кримінальна відповідальність за незаконне полювання. Олег ПАЩЕНКО.

Полювання з використанням транспортних засобів. Загальновизнаним є те, що до транспортних засобів належать: автомашини, мотоцикли та інші автотранспортні засоби, катери, човни з двигунами, гелікоптери, літаки, моторолери, мопеди, трактори, інші самохідні машини (комбайни, грейдери) тощо.

Для того, щоб визначити, що полювання із застосуванням транспортних засобів є ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину (засобом вчинення злочину, а не знаряддям), необхідно, щоб вказані транспортні засоби мали такі характеристики:

1) вони не завжди використовувались винними під час виконання об'єктивної сторони складу цього злочину (як правило, такі засоби використовуються для проведення підготовчих дій). Наприклад, особа для вчинення незаконного полювання, для швидкого прибуття чи від'їзду з місця події використовує автомобіль або після вчинення незаконного полювання застосовує автомобіль для перевезення незаконної здобичі;

2) щоб засоби вчинення злочинів полегшували під час незаконного полювання основну дію, після якої настає результат. Наприклад, під час незаконного полювання власник використовує автомашину для того, щоб "не проґавити", наздогнати тварину або для освітлення місцевості в темний час доби і після цього проводить постріл з рушниці. Остання в даному випадку виступає знаряддям вчинення незаконного полювання, а автомобіль — засобом вчинення злочину, оскільки, використовуючи автомашину, особа полегшує виконання основної дії.

Викладене вище дає підставу для твердження, що одні й ті самі транспортні засоби можуть в одному випадку виступати як засоби вчинення злочину, а в іншому — як знаряддя такої дії. Про це свідчить і аналіз судової практики. По 15 % вивчених нами справ, як правило, йде змішання засобів і знарядь вчинення цього злочину.

Підводячи підсумок нашому дослідженню, можна запропонувати таке визначення засобів вчинення злочину. Під засобом вчинення незаконного полювання слід розуміти транспорт, який використовує винний або з метою підготовки до цього злочину, або використовує після вчинення злочину, або для виконання об'єктивної сторони незаконного полювання (без безпосереднього досягнення за допомогою транспорту злочинного результату), а також для полегшення основної дії незаконного полювання.

Коли ж мова йде про те, що особа безпосередньо транспортом збиває тварину чи птаха, то, як ми вже зазначали вище, в даному випадку вказаний транспорт виступає вже не як засіб, а як знаряддя вчинення такого злочину, як незаконне полювання, передбаченого не ч. 2 ст. 248 КК, а ч. 1 ст. 248 КК України при настанні наслідків, які вказані в законі.

Незаконне полювання, вчинене особою, що раніше була судима за злочин, передбачений цією статтею. Така кваліфікуюча ознака як незаконне полювання, вчинене особою, що раніше була засуджена за таке полювання не така вже й проста і має в юридичній літературі та на практиці два вирішення. Перше: особою, що раніше була засуджена за незаконне полювання, має бути особа, яка притягувалася за ч. 1 або ч. 2 ст. 248 КК України (якщо ця судимість не була знята чи погашена у встановленому законом порядку. Друге: для відповідальності за вказаною ознакою не має значення, чи була особа засуджена раніше за ч. 1 або ч. 2 ст. 248 КК України (в даному разі важливо тільки те, щоб ця судимість не була з неї знята чи погашена належним чином.

В ч. 2 ст. 248 КК України дається вдале формулювання вказаної кваліфікуючої ознаки з таким змістом "або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею". Про це свідчить її граматичне тлумачення. Ця поправка знімає дискусії, що були раніше, і чітко надає відповідь на запитання практики.

На підставі викладеного можна стверджувати, що ознака попередньої судимості за незаконне полювання, вчинене особою, може бути лише в тому випадку, коли особа раніше була засуджена за незаконне полювання за ч. 1 або ч. 2 ст. 248 КК України, і судимість з неї не була знята і погашена у встановленому законом порядку. Такий підхід відповідає чинному законодавству та практиці застосування цих приписів.

2.2. Відмежування складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту.

Як відомо, кожен злочин має ряд спільних ознак з іншими злочинами. Труднощі, що виникають при кваліфікації і пояснюються цією обставиною. Для того, щоб правильно встановити той чи інший злочин, необхідно вміти чітко відмежовувати його від суміжних складів злочинів.

Відповідь на запитання, за якими саме ознаками слід відрізняти незаконне полювання від суміжних складів, на мій погляд, має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Виходячи з аналізу ознак складів злочинів, можна виділити чотири основні групи:

1. Склади, що не мають між собою жодної загальної ознаки (крім віку суб'єкта і осудності). Відмежування таких складів злочинів не становить жодних труднощів і воно можливе вже при побічному ознайомленні з ними.

2. Склади, що мають три загальні ознаки. Відмежування цих складів не становить труднощів.

3. Склади, що мають дві загальні ознаки та різняться за конструкцією. У цих складах, наприклад, частково збігаються спосіб дій, форма дії, але є різниця за предметом посягання, за метою, за об'єктом і віком суб'єкта. Тут також відмежування загалом не становить труднощів, оскільки може бути проведене за кількома ознаками.

4. Склади, що мають одну відмінну ознаку і однакові конструкції. Саме такі випадки і викликають при відмежуванні найбільші труднощі. Вважаю, що найбільш прийнятим є послідовне їх відмежування за окремими елементами об'єктивної сторони і об'єкту, суб'єктивної сторони, суб'єкту і за ознаками кожного з цих елементів.

У судово-слідчій практиці під час застосування кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за незаконне полювання виникає чимало труднощів, зокрема, під час відмежування цього злочину від незаконного заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом. Різницю у співставлених злочинах слід проводити, насамперед, за основним об'єктом посягання, якщо при незаконному полюванні ними є лише суспільні відносини, що забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення мисливських диких звірів та птахів, то при незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом суспільні відносини, які забезпечують науково обґрунтоване раціональне використання, охорону риб та інших водних тварин та рослин, їх відтворення та оздоровлення. Крім того, істотна відмінність проводиться за предметом досліджуваних складів злочинів. За ст. 248 КК предметом злочину є мисливські звірі та птахи, а за ст. 249 КК таким предметом є риби, водні тварини, а також деякі морські рослини.

Відмежування злочинів за об'єктивною стороною. Об'єктивна сторона злочину — елемент, як правило, найповніше відображений у диспозиції ст. 248 КК України. Тому відмежування злочинів за ознаками цієї сторони на перший погляд може видатися не дуже складним. Проте помилок під час застосування закону тут, як правило, найбільше. Пояснюється це тим, що під час відмежування злочинів ознаки, що характеризують об'єктивну сторону, зустрічаються частіше за інші.

Для визначення ознак об'єктивної сторони незаконного полювання, які відмежовують їх від суміжних злочинів, необхідно виявити зміст суміжних складів злочинів. З цією метою випишемо, системно згрупуємо і співставимо ознаки суб'єктивної сторони, зафіксовані в диспозиції названих статей 248 і 249 КК України.

Ч. 1 ст. 248 КК України. В ній зазначено коротке найменування злочину (незаконне полювання), та використаний узагальнюючий термін для позначення об'єктивної сторони складу злочину — порушення правил полювання (яким охоплюються заборони, передбачені ст. 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання"), які як ознаки об'єктивної сторони ми розкрили в першому розділі роботи, включаючи також наслідки — істотну шкоду. Крім того, розкрили також ознаку об'єктивної сторони цього складу злочину — незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду. Крім того, в ч. 1 зазначено такий предмет злочину, як звірі, птахи чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України. Що ж стосується ч. 1 ст. 249 КК України, то її назва є "Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом". Об'єктивна сторона цього злочину, на відміну від попереднього, характеризується як дією, так і бездіяльністю, забороненими способами, в заборонений час і в забороненому місці з настанням наслідків — істотної шкоди.

Ч. 2 ст. 248 КК України передбачає ті ж самі дії, але обтяжені перерахованими ознаками:

1) якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу;

4) з використанням транспортних засобів;

5) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Перша ознака характеризує спеціальний суб'єкт. Друга — описує співучасть. Третя — стосується способу вчинення злочину, як ознаки об'єктивної сторони цього складу злочину. Четверта — фіксує засіб вчинення злочину. П'ята — стосується повторності злочинів і його різновиду — рецидиву злочинів (ст. 34 КК).

На відміну від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК, діяння, передбачене ч. 2 ст. 249 КК, має дві кваліфікуючі ознаки: 1) ті самі діяння, якщо вони вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу;

2) або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

У складі умисного злочину кожна об'єктивна ознака усвідомлюється, у складі необережного — хоча б одна ознака не усвідомлюється, але може і повинна усвідомлюватися.

Аналіз ознак суб'єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст. 248 і ст. 249 КК України свідчить, що їх ознаки суб'єктивної сторони складів злочинів майже співпадають, оскільки дії винних мають умисну форму вини. Проте таке співпадіння стосовно ч. 1 ст. 248 КК і ч. 1 ст. 249 КК України характерне для тих дій, які стосуються злочинів з матеріальним складом. Для них умисел може бути як прямий, так і побічний. Натомість в ч. 1 ст. 248 КК України є ознака незаконного полювання з формальним складом. Для них характерний вид лише прямого умислу, що не є характерним для ч. 1 ст. 249 КК України.

Відмежування за суб'єктами злочину. Суб'єктом незаконного полювання є особи, які досягли 16-ти років. Аналогічні ознаки мають і суб'єкти за ст. 249 КК України. Відмежовуючи вказані склади злочинів за суб'єктами посягання, необхідно спочатку з'ясувати, при виконанні яких функцій вчинені дії. Це буде свідчити про те, що особа вчиняла злочин будучи приватною, неслужбовою чи службовою особою.

Аналіз суб'єктів досліджуваних злочинів, передбачених статтями 248 і 249 КК України свідчить, що відмінність їх по суб'єкту можлива лише для ч. 2 цих статей, де для першого складу злочину характерний суб'єкт — особа, що була раніше судимою за незаконне полювання, то в другому — особа, що раніше була засуджена за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом. І як свідчить аналіз судової практики в цьому випадку труднощів у судовій практиці не виникає. Крім того, в ч. 2 ст. 248 КК виділяється спеціальний суб'єкт — службова особа.

Підбиваючи підсумки щодо розмежування складів злочинів, передбачених ст. 248 і 249 КК України, необхідно відзначити, що вони мають відмінність за такими ознаками складу злочину:

1) за об'єктом складу злочину (для складу злочину, передбаченого ст. 248 КК України таким об'єктом є суспільні відносини, що забезпечують умови охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення мисливських звірів і птахів, а для складу злочину, передбаченого ст. 249 КК України, об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують умови охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення рибних запасів, водних тварин та інших предметів водного добувного промислу);

2) за предметом злочину (для ст. 248 КК України предметом є дикі мисливські звірі та птахи, а для ст. 249 КК України — водні тварини, риби тощо);

3) за деякими ознаками об'єктивної сторони складу злочину (для ст. 248 КК України характерні такі незаконні дії, як полювання на звірів і птахів, полювати на яких заборонено, і застосування транспортних засобів, що не встановлено для дій, передбачених ст. 249 КК України) тощо;

4) за суб'єктом злочину (для ст. 248 КК України характерний суб'єкт злочину — це особа, що раніше була засуджена за незаконне полювання, службова особа, а для ст. 249 КК України — особа, що раніше була судима за незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом). За суб'єктивною стороною стосовно ч. 1 ст. 248 КК та ч. 1 ст. 249 КК України.

Відмежування злочинного полювання від злочинів проти власності. Перш за все, зазначений злочин відрізняється від злочинів проти власності за родовим і безпосередніми об'єктами. У той час, як об'єктом незаконного полювання є відносини, що забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення звірів і птахів, що знаходяться в стані природної волі, а злочинів проти власності — відносини з приводу охорони чужої власності. Щодо відмінностей за предметом цих злочинів ми вже зазначили їх при аналізі предмета злочинного полювання в розділі першому.

Докладання людської праці все-таки зберігає свою актуальність для переходу предметів матеріального світу (мисливських звірів і птахів із категорії природного багатства до категорії створених людською працею товарно-матеріальних цінностей). Проте загальна думка, згідно з якою зазначені природні ресурси стають майном, лише акумулювавши в себе деяку міру суспільне необхідної праці, не є вичерпним критерієм відмінності цих злочинів, оскільки в наш час такі природні компоненти, як мисливські звірі і птахи, працею людини можуть бути переселені, розводитися і випускатися в природне середовище. Тому їх вилов (полювання) не буде розкраданням, оскільки метою, яка переслідується такою діяльністю зі створення об'єктів природи мисливських звірів і птахів), є не введення їх у товарний обіг, а відновлення чи підтримання популяції (виду). Відповідно, і незаконне полювання (ст. 248 КК) посягає не на власність, а на охорону, раціональне використання та відтворення мисливських звірів і птахів.

Крім відмежування, за об'єктом і предметом злочину, передбаченого ст. 248 КК України, від розкрадань є ще і відмінності за ознаками об'єктивної сторони. Так, незаконне полювання відбувається діяннями, способами і засобами, знаряддями та чітко окресленими іншими умовами полювання, які сформульовані у фауністичному законодавстві, а розкрадання відбувається діями і способами, що характерні лише для розкрадання, що також відрізняє досліджуване діяння.

Відмежування кримінально-карного незаконного полювання від аналогічного адміністративно-правового делікту. Шкода суспільству, і зокрема, суспільним відносинам, що забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення мисливських звірів і птахів, заподіюється не тільки найрізноманітнішими злочинними посяганнями, а й іншими правопорушеннями, що тягнуть за собою адміністративну або дисциплінарну відповідальність. Це питання надто актуальне, про що свідчить поширеність адміністративних правопорушень, передбачених ст.85 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Про це яскраво свідчать цифри в Україні щодо кількості осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Кількість правопорушень за 1997-2004 роки — 59454, кількість осіб, на яких накладено адміністративні стягнення — 59 807. Сума штрафу (в гривнях) — 401907,4.

На мою думку, відмежування цього адміністративного делікту від злочину, передбаченого ст. 248 КК України, надто актуальне.

Питання про кваліфікацію і відмежування злочинів і адміністративних правопорушень у загальнотеоретичному плані привертає увагу дослідників-юристів, причому нерідко висловлюються найрізноманітніші думки з даної проблеми. Ряд вітчизняних і зарубіжних вчених вважають, що різниця між злочином і адміністративним або дисциплінарним проступком визначається наявністю або відсутністю суспільної небезпечності діяння. Так, Н. Д. Дурманов вважає, що під час відмежування злочину та інших видів правопорушень вирішальне значення має наявність чи відсутність основної ознаки злочину — суспільної небезпечності діяння. Аналогічного погляду дотримуються І. М. Лисов, М. С. Строгович, О. М. Якуба.

Проте є й інші висловлювання. Так, А. А. Піонтковський вказує, що різниця між злочином і адміністративним чи дисциплінарним проступком полягає у ступені їх суспільної небезпечності. Такої ж точки зору дотримуються А. Є. Луньов.

Як відомо, основна ознака будь-якого соціального явища концентровано виражає найважливіші його властивості в їх органічному взаємозв'язку, без яких саме явище існувати не може. Злочини й адміністративні чи дисциплінарні проступки характеризуються внутрішньою притаманною їм об'єктивною суспільною небезпечністю, тобто основною ознакою, суть якої полягає у реальному заподіянні або можливості заподіяння шкоди суспільним відносинам.

Якщо це так, то, очевидно, саме дана ознака й повинна бути взята за основу розмежування злочину, передбаченого ст. 248 КК України, і аналогічного адміністративного делікту. Для конкретного розгляду цього питання необхідно проаналізувати також інші моменти, виходячи з того, що у будь-якому правопорушенні можна виділити два аспекти, які визначають врешті-решт характер і ступінь суспільної небезпечності — якісну і кількісну її характеристики.

Якщо ми звернемося до ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то побачимо, що питання про відмежування цього правопорушення і незаконного полювання як злочину (ст. 248 КК України) визначається за чітко визначеними ознаками. Для ст. 248 КК України вказані такі наслідки, як істотна шкода та полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів і птахів чи інших видів тваринного світу, що занесені до Червоної книги України. Для ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема для ч. 2 цієї статті характерні грубе порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, або в заборонених місцях, чи в заборонені строки, забороненими знаряддями або способами), а також систематичне порушення інших правил полювання тягне адміністративну відповідальність. А такі саме дії, але вчинені за наявності обставин, які істотно підвищують ступінь суспільної небезпеки вчиненого, а саме істотної шкоди, уже стає злочином, передбаченим ч. 2 ст. 248 КК України. Інакше кажучи, незаконне полювання з адміністративного правопорушення перетворюється (трансформується) на злочин.

По відношенню до ч. 2 ст. 248 КК України (зазначених у ній кваліфікуючих ознак) і дій, передбачених ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення труднощів у відмежуванні немає, вони чітко зрозумілі при співставленні цих статей, кваліфікуючі ознаки зразу ж криміналізують це правопорушення.

Як бачимо, ступінь суспільної небезпечності істотно змінюється залежно від зміни характеристики виду забороненої поведінки. Закон встановив за названі дії поряд з адміністративною ще й кримінальну відповідальність, вмістивши сформульовані ознаки у диспозицію кримінально-правової норми (ст. 248 КК України).

Висновки

Проведення дослідження кримінальної відповідальності за незаконне полювання за ст. 248 КК України дало підстави зробити деякі суттєві висновки щодо зазначених важливих проблем:

1) Під полюванням слід розуміти вид спеціального користування тваринним світом, який характеризується пошуком, вистежуванням з метою добування, лову, розселення, використання в зоопарках, а також переслідуванням і самим добуванням мисливських звірів і птахів, які знаходяться у стані природної волі, в межах мисливських угідь, або утримуються в напіввільних умовах — штучно створених умовах, в яких вони живляться переважно природними кормами, але не мають можливості вільно переміщуватися за межі штучно ізольованої ділянки мисливського угіддя або у неволі в межах угідь державного мисливського господарства, у відповідних спорудах, де вони не мають можливості живитися природними кормами та самостійно виходити за межі таких споруд (до останнього прирівнюється перебування в мисливських угіддях з рушницями, мисливськими собаками, ловчими птахами, капканами й іншими знаряддями полювання), а також з продукцією полювання та мисливськими трофеями).

2) Під незаконним полюванням слід розуміти незаконний пошук, вистежування з метою добування, лову, розселення, використання в зоопарках, а також переслідування і саме добування мисливських звірів і птахів, які знаходяться у стані природної волі, в межах мисливських угідь, або утримуються в напіввільних умовах — штучно створених умовах, в яких вони живляться переважно природними кормами, але не мають можливості вільно переміщуватися за межі штучно ізольованої ділянки мисливського угіддя або у неволі в межах угідь державного мисливського господарства, у відповідних спорудах, де вони не мають можливості живитися природними кормами та самостійно виходити за межі таких споруд (до останнього прирівнюється перебування в мисливських угіддях з рушницями, мисливськими собаками, ловчими птахами, капканами й іншими знаряддями полювання), а також з продукцією полювання та мисливськими трофеями).

3) До незаконного полювання, що підлягає кримінальному покаранню, слід віднести умисні пошук, вистежування з метою добування, лову, розселення, використання в зоопарках, переслідування і саме добування диких звірів і птахів, які знаходяться в стані природної волі, або утримуються в напіввільних умовах, або в неволі в межах угідь державного мисливського фонду, особою, яка не має на це дозволу (до незаконного полювання, що підлягає покаранню, прирівнюється і перебування в заповідниках або на інших територіях і об'єктах природно-заповідного фонду, або знаходження службових осіб з використанням свого службового становища, або знаходження їх за попередньою змовою групою осіб з рушницями, ловчими птахами, собаками, капканами й іншими знаряддями полювання, а також з мисливською зброєю в зібраному вигляді поза дорогами загального користування або з продукцією, добутою під час полювання та для дій, передбачених ознакою "порушення правил полювання, що завдало істотну шкоду", — перебування в мисливських угіддях або поза дорогами загального користування цих угідь з продукцією, добутою під час полювання), в заборонених для цього місцях, заборонений час, забороненими знаряддями й способами, з порушенням установленого порядку для певної території, полювання на заборонених для добування тварин, що спричинило до істотної шкоди чи вчинено в заповідниках або на інших територіях та на об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, або якщо такі дії вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 248 КК України, вчинені суб'єктом злочину.

4) полювання так званих "еліт", а також населення, що мало винищувальний характер, призвело до винищення мисливської фауни.

5) Предметом незаконного полювання охоплюються: а) дикі звірі та птахи, які перебувають у стані природної волі або в напіввільному стані, або в неволі в межах мисливських угідь, б) звірі та птахи, які включені до державного мисливського фонду; в) мисливські звірі та птахи, які мешкають в мисливських угіддях, а також випущені туди з метою розведення, розмноження; г) звірі та птахи, котрі охороняються законом, або інші види тваринного світу.

6) Дії по відношенню до диких тварин, які викрадаються (що вирощувалися на договірних засадах з державними організаціями або приватними особами), слід кваліфікувати як розкрадання державного або колективного майна.

7) Незаконний вилов ондатри, бобра необхідно кваліфікувати за ст. 248 КК України, а не за ст. 249 КК, оскільки ондатра, бобер належать до цінного виду хутряних тварин.

8) Зазначений злочин характеризують такі дії: 1) пошук, вистежування з метою добування звірів і птахів; 2) вистежування з метою відлову звірів; 3) переслідування й саме добування звірів і птахів; 4) перебування в мисливських угіддях з рушницями; 5) перебування в мисливських угіддях з ловчими птахами; 6) перебування в мисливських угіддях з капканами та іншими знаряддями полювання; 7) перебування в межах мисливських угідь поза дорогами загального користування з мисливськими рушницями у зібраному вигляді; 8) перебування в мисливських угіддях зі здобутою продукцією (п. 5, 6,7, 8 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" — лише стосовно істотної шкоди та інших перерахованих ознак).

9) Полювання в заборонений час містить такі дії, що здійснюються в той час, коли вони скрізь заборонені, або відносно тих звірів і птахів, на яких в цей час полювати заборонено.

10) Полювання в заборонених місцях — це полювання в таких місцях, де воно взагалі заборонено, або для його організації і проведення потрібно мати спеціальний дозвіл (на відтворювальних ділянках; на територіях розмноження та шляхах міграції тварин; у межах населених пунктів, за винятком випадків, передбачених рішенням АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволах; на відстані ближче ніж 200 м від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей; в зонах розміщення промислових підприємств, транспортних шляхів, розплідниках мисливських звірів і птахів), якщо ці дії заподіяли істотної шкоди.

11) До заборонених знарядь вчинення злочину, передбаченого ст. 248 КК України (виходячи з ознаки порушення правил полювання), слід відносити заборонені предмети зовнішнього світу та тварин, відповідно до мисливського законодавства, якими користується винний для надання собі сили й спритності під час виконання об'єктивної сторони складу злочину з наміром досягти злочинної мети, виходячи з цього злочину. Вони в п. 4 ст.2 0 Закону України від 22 лютого 2000 р. "Про мисливське господарство та полювання".

12) Засобами вчинення злочину є предмети, явища зовнішнього світу, які винний використовує з метою полегшення вчинення злочину, а не для безпосереднього виконання об'єктивної сторони незаконного полювання. До заборонених засобів вчинення цього злочину слід віднести: 1) використання живих, сліпих чи знівечених тварин як принади; 2) використання звуковідтворювальних приладів та пристроїв; 3) з використанням електрообладнання для добування тварин; 4) з використанням штучних світлових джерел, приладів та пристроїв для підсвічування місцевості, в тому числі й приладів нічного бачення.

13) Під полюванням без належного на те дозволу слід розуміти таке полювання, яке здійснюється самовільно без належного документа, виданого уповноваженим на те органом, або полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин, або понад встановлену норму в цих дозволах.

14) Критеріями визначення істотної шкоди при незаконному полюванні мають бути: 1) велика вартість предмета незаконного полювання (за таксовими цінами); 2) велика кількість добутого незаконним полюванням; 3) особлива цінність звірів і птахів (через їх зникнення); 4) особлива екологічна цінність звірів і птахів; 5) незначна поширеність породи (виду) в даній місцевості; 6) труднощі щодо репродукції певної породи (виду); 7) витрати на покриття збитків фондів мисливських господарств та державного бюджету на відтворення мисливських тварин.

15) До заборонених способів незаконного полювання необхідно відносити: полювання на хутрових звірів і птахів "котлом", "підковою", "засідками", стрільбою "з-під фар", стрільба "з під'їзду", розкопування й заливання нір, стрільба в темряві не по чітко видимій мішені, переслідування тварин по льодовому насту чи глибокому снігу, копання ловчих ям і таке інше.

16) Необхідно звернути увагу на момент закінчення злочину — незаконне полювання, за ознакою заподіяння істотної шкоди, який має визначитися так: 1) якщо при вчиненні незаконного полювання настали наслідки, зазначені в законі, то в наявності є закінчений злочин, який має кваліфікуватися за ч. 1 ст. 248 КК України; 2) у тому випадку, коли особа почала полювання, маючи умисел вчинити полювання, що заподіяло б істотну шкоду, то такі дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 248 КК України; 3) у тому випадку, коли особа вчинила приготування до незаконного полювання за ознакою заподіяння істотної шкоди, то такі дії не тягнуть кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 14 КК України.

17) Коли певна обтяжуюча обставина при незаконному полюванні знаходить своє закріплення як кваліфікуюча обставина в конкретному складі злочину, передбаченому ч. 2 ст. 248 Кримінального кодексу України, то під час застосування покарання вона не повинна додатково враховуватись як пом'якшуюча чи обтяжуюча.